На території України розташовані два відносно великих підприємства алюмінієвої промисловості - Миколаївський глиноземний завод (МГЗ) і Запорізький алюмінієвий комбінат (ЗАлК). Обидва належать компанії РУСАЛ. І якщо глиноземний завод працює цілком нормально, то організувати стабільну роботу українського алюмінієвого комбінату російської компанії так і не вдалося. Останнім часом з`явилася інформація про можливу повної зупинки підприємства.
ВАТ `Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат` - перший у світі алюмінієвий комбінат, що складається з трьох заводів: глиноземного, електролізного і електродного, був побудований в 30-ті роки з розрахунком на електроенергію Дніпрогесу. Він є єдиним в Україні виробником первинного алюмінію, його потужності дозволяють щорічно випускати понад 100 тис. т на рік металу в чушках і циліндричних злитках марок А8, А7, А6 і А5. Крім того, до кризи комбінат виробляв близько 250 тис. т глинозему на рік. На ЗАлКу було освоєно виробництво сплавів з підвищеними технічними характеристиками, а також глинозему спеціальних марок, придатного для виготовлення фарфоро-фаянсових виробів і радіокераміки. У свій час завод виробляв такі види продукції як феросиліцій і кремній.
Власником комбінату в 2004 році стала російська група СУАЛ, а в 2007 році комбінат перейшов під контроль об`єднаної компанії (ОК) РУСАЛ, створеної при злитті алюмінієвих і глиноземних активів ВАТ `Русал`, СУАЛ і швейцарського трейдера Glencore.
З того моменту, коли в кінці 2008 року вибухнула глобальна економічна криза, ЗАлК неухильно скорочує виробництво. Так, у грудні 2008 року через падіння попиту було зупинено виробництво кремнію. У 2009 році комбінат скоротив виробництво первинного алюмінію на 56% в порівнянні з попереднім роком - до 50 тис. т (в цілому РУСАЛ за підсумками роботи у 2009 році зменшив виплавку алюмінію на 11%). Випуск глинозему на ЗАлКу в 2009 році знизився ще більш радикально - на 87% або до 29 тис. т, а до кінця року виробництво даного виду продукції було повністю зупинено. У 2010 році ринкова кон`юнктура покращилася, але незважаючи на це в минулому році ЗАлК зменшив ще вдвічі виробництво первинного алюмінію - до 25 тис. т. Кількість працюючих на підприємстві за 2009-2010 роки скоротилася від 3218 до 1173 осіб. За іншими даними, до кінця 2010 року штат підприємства зменшився до 990 осіб.
У другій половині 2010 року в ЗМІ поширилися чутки про те, що РУСАЛ шукає покупця на свій запорізький актив. У січні 2011 представник компанії заявив: `На даний момент можливі два варіанти розвитку подій: або завод буде повністю зупинено, або проданий`. У квітні алюмінієве виробництво все-таки було припинено; остання з чотирьох серій електролізного виробництва була зупинена 26 квітня. Звільнення, згідно з інформацією профспілки комбінату, загрожує половині співробітників. Частині з них буде запропонована робота на російських підприємствах компанії (ukrrudprom.com, 29.04.2011).
У керівництві ЗАлКу підкреслюють, що компанія не збирається повністю зупиняти завод. Рішення про припинення виробництва алюмінію на комбінаті в русалиях називають `попередніми`. В адміністрації підприємства стверджують, що вони не відмовляються від випуску `первинки`, а лише консервують потужності, а в разі необхідності електролізери знову можна буде запустити у термін від 2 до 6 місяців. На даний момент на комбінаті заявляють про намір зосередитися на виробництві алюмінієвої катанки і відновити випуск кремнію. На цих ділянках мають намір задіяти частину перенавчання співробітників, які будуть вивільнені з-за зупинки електролізного виробництва.
РУСАЛ має намір зберегти ливарна ділянка, який буде розплавляти надходить з Росії алюміній в чушках і виробляти алюмінієву катанку. Передбачається, що обсяги прокату складуть приблизно 15-20 тис. т на рік. В кінці квітня, згідно з інформацією прес-служби ЗАлКу, з волгоградського заводу РУСАЛу в Запоріжжі поступила перша партія алюмінієвих чушок для виготовлення прокату.
Також на ЗАлКу ведуться підготовчі роботи з пуску кремнієвого виробництва. З червня на комбінаті збираються запустити дві кремнієві рудометріческіе печі. Потужність виробництва складе 8 тис. т на рік. Завод здатен покрити потреби українських підприємств у кремнії на 60-70%.
Відзначимо, що останнім часом РУСАЛ почав приділяти дещо більше увагу просуванню продукції, яка для нього є побічної (вапняк, алюмінієві порошки, галій та ін), в тому числі і кремнію. В кінці 2010 року в рамках компанії був створений окремий департамент збуту попутної продукції і було заявлено про намір розробити 5-річну стратегію її виробництва і збуту. За словами директора даного департаменту Євгена Овчиннікова, виробництво кремнію за рівнем прибутковості є найбільш рентабельним серед побічних продуктів, і для нього вже розроблена стратегія зростання, спрямована на підвищення прибутковості цього бізнесу за рахунок зміни продуктової лінійки, а також нарощування обсягів. Він стверджує, що РУСАЛ планує збільшити обсяги реалізованого кремнію і паралельно почати випуск більш чистих, і, відповідно, більш дорогих марок. За словами Євгена Овчиннікова, у 2010 році РУСАЛ випустив 50 тис. т кремнію, а до 2015 року має намір збільшити виробництво вдвічі - до 100 тис. т на рік. Фахівці компанії прогнозують збільшення попиту на даний вид продукції приблизно на 5-7% на рік.
Відводиться чи є в цих планах яке-небудь значне місце українському підприємству, сказати поки складно. На самому заводі підкреслюють, що кремнієве виробництво завжди вважалося для ЗАлКу неосновною діяльністю, в якій зайнято незначна кількість працівників. За словами представників ЗАлКу, кремній випускається під контракти, а на цю продукцію не завжди є попит. Як сказав один з менеджерів комбінату: `Наскільки відомо, зараз є контракт приблизно на рік для поставок кремнію в США, однак що буде далі - невідомо` (ukrrudprom.com, 22.04.2011). Згідно з інформацією ЗМІ, дана продукція також буде поставлятися на Запорізький завод напівпровідників, що входить у сферу бізнес-інтересів першого віце-прем`єра України Андрія Клюєва.
Енергетичні проблеми
Причина зупинки основного виробництва, за версією акціонерів комбінату, - його збитковість з-за високих тарифів на електроенергію. У 2002-2005 роках, згідно з рішенням українського уряду, Запорізький алюмінієвий завод отримував електроенергію за спеціальним тарифом, який щомісяця переглядався в залежності від коливання ціни на алюміній на Лондонській біржі металів. У 2005 році спеціальних тариф для ЗАлКу, як і для інших підприємств в Україні, які користувалися даною пільгою, був скасований і комбінат, згідно із заявами його керівництва, став `планово збитковим`.
Щоправда, у 2006-2007 роках незважаючи на відсутність дифтарифу підприємство отримувало невеликий прибуток - на рівні кількох десятків мільйонів гривень. Але починаючи з 2008 року ЗАлК незмінно показує збитки, причому, сукупний збиток за підсумками трьох років перевищив 1,11 млрд. грн (близько $ 140 млн.). Непогашений збиток підприємства за підсумками 2010 року склав 886,350 млн. грн. Проведений нещодавно аудит показав також невідповідність ряду показників ЗАлКу встановленим критеріям, зокрема, дотримання вимог ліквідності, забезпечення випуску цінних паперів, покриття іпотечних облігацій, стану виконання зобов`язань за борговими та іпотечними цінними паперами, відповідності вимогам законодавства України розміру власного капіталу компанії з управління активами.
Згідно з інформацією прес-служби підприємства, при нинішньому курсі гривні до долара вартість електроенергії для заводу становить близько 7 центів за 1 кВт-год, тоді як у провідних країнах - виробниках алюмінію (Росія, США, Канада, Норвегія та ін) - енерготарифи для алюмінієвих комбінатів знаходяться в діапазоні 1,5-3,5 цента за 1 кВт-год. Для сучасних алюмінієвих заводів норма витрат на електроенергію складає не більше 25-30% витрат на виробництво алюмінію, тоді як в Україну, за інформацією РУСАЛу, досягає 45,5% собівартості продукції. Виробництво прокату з алюмінієвих чушок менш енергозатратно, ніж виробництво первинного алюмінію, а значить, може бути рентабельним і в умовах більш високих цін на електроенергію. Собівартість виплавки алюмінію на ЗАлКу керівництво РУСАЛу на початку 2011 року оцінювало в $ 2500 за т. Правда, на самому підприємстві називали менший показник - трохи більше $ 2000 за т, що теоретично при високих цінах на алюміній дозволяє працювати з позитивною рентабельністю (за прогнозами аналітиків ГК ` РУСАЛ `, ціни на алюміній в 2011 році складуть близько $ 2500-2700 за т.).
У березні ЗАлК намагався вирішити проблему рентабельності, підвищивши відпускні ціни, але в результаті його продукція стала неконкурентоспроможною і незатребуваною. На думку начальника аналітичного департаменту UFC Capital Володимира Ланди, при збереженні існуючих тарифів на електроенергію РУСАЛ може розглянути можливість відновлення виробництва первинного алюмінію на ЗАлКу у разі зростання цін на нього до $ 3500 за т (www.kommersant.ua, 29.04.2011).
Керівництво ЗАлКу неодноразово намагалося добитися для свого підприємства повернення ув`язки тарифів на електроенергію з цінами на алюміній на Лондонській біржі. Свою підтримку їм висловлювали представники місцевої влади, що цілком логічно, враховуючи, що завод є одним з найбільших роботодавців регіону. Уряд, зі свого боку, час від часу обіцяв вирішити проблему, а в ЗМІ протягом останніх років кілька разів з`являлася інформація про те, що російські власники і український уряд ведуть з цього приводу переговори.
Одним з доводів проти надання ЗАлКу пільгового тарифу в Україну називають, те, що це буде `субсидуванням за рахунок інших споживачів`. Проти введення пільг виступають Міненерго та Мінфін. У Міненерго відзначають, що встановлення для ЗАлКу запропонованого підприємством тарифу - 4,3 цента за кВт-год - означає дотування комбінату на суму близько 1 млрд. грн. на рік за рахунок інших споживачів. Таке пояснення складно вважати переконливим, оскільки дифтариф для алюмінієвої галузі відповідає світовим стандартам.
Заяви про те, що постачання алюмінієвому заводу електроенергію по дифтариф стануть мало не збитковими для електроенергетиків, могли б бути більш-менш переконливими, якби механізм тарифоутворення в Україну був прозорими. Справа в тому, що в Україні вся електророенергія розподіляється через державне підприємство `Енергоринок`. Ціна формується через міксірованіе цін на електроенергію, вироблену на всіх видах електростанцій, а до сформованої таким чином середньої вартості енергорозподільчі компанії обленерго додають свою націнку за доставку кінцевому споживачеві. При цьому, відкритою є тільки інформація про собівартість електроенергії, виробленої атомними електростанціями - 18 копійок (трохи більше 2 центів) за кіловат-годину. Виходячи з цього, складно сказати, яка ціна на електроенергію є `економічно обгрунтованим`, тобто рентабельною для електроенергітіков. І в будь-якому випадку, власник заводу не зобов`язаний налагоджувати виробництво там, де воно не рентабельно для нього.
Кому потрібні інвестиції?
З іншого боку, високі ціни на електроенергію - не єдина причина негативної в даний час рентабельності заводу і високу частку електроенергії в собівартості його продукції. Інша причина полягає в тому, що всупереч обіцянкам завод так і не був модернізований. Зокрема, як відзначають фахівці, російські власники так і не забезпечили перехід на використання при виплавці алюмінію обпалених анодів - більш передової технології, що дозволяє скоротити витрату електроенергії на кілька тисяч. кВт-год з кожної тонни алюмінію. В результаті у ЗАлКу питома витрата електроенергії на плавку тонни алюмінію дорівнює 16-17 тис. кВт-год, у той час у більшості російських заводів ОК `РУСАЛ` - не більше 15 тис. кВт-год, а середньосвітовий рівень складає 13-14 тис . кВт-год. Тобто при великих вкладеннях в модернізацію фінансові показники у підприємства були б краще навіть при високій ціні на електроенергію.
Попередній власник компанія СУАЛ обіцяв інвестувати в розвиток підприємства не менше $ 200 млн. У РУСАЛу заявляють, що витрачено було близько $ 150 млн. За оцінками незалежних експертів, загальні інвестиції росіян в ЗАлК склали порядку $ 50 млн. Але в будь-якому випадку цього було недостатньо для підприємства, яке, як і багато інших заводи колишнього СРСР, в 90-ті роки пережило тривалий період недоінвестування, результатом чого став високий рівень зносу потужностей. Це також менше, ніж інвестиції в інші підприємства компанії, в тому числі і в розташований на території Україні Миколаївський глиноземний завод. Згідно з офіційною інформацією компанії РУСАЛ, в МГЗ за станом на кінець 2010 року було інвестовано $ 330 млн. Таким чином, російські власники продемонстрували свою слабку зацікавленість у ЗАлКу, навіть у той період, коли завод отримував електроенергію по дифтариф.
Крім заяв про намір вкласти великі кошти в модернізацію потужностей, при купівлі комбінату СУАЛ обіцяв погасити кредит у розмірі $ 75 млн., узятий заводом ще до його корпоратизації для придбання в італійської компанії лінії з виробництва алюмінієвої фольги. Обладнання було поставлено на комбінат, там воно знаходиться і сьогодні, хоча так і не запущено у виробництво. Дане інвестзобов`язання `у спадщину` перейшло до РУСАЛу, але було їм оскаржено в судовому порядку (до речі, запуск виробництва фольги відповідав би заявленої стратегії РУСАЛу на підвищення частки продукції з високою доданою вартістю).
Вкрай низький рівень інвестицій є другий, більш обгрунтованою причиною небажання українських властей надавати комбінату пільгові ціни на електроенергію.
Формальним приводом для претензій і періодично виникають розмов про можливу `реприватизації` ЗАлКу є проблема рефінансування боргу за фольгопрокатного обладнання. Позов про повернення 68,01% акцій комбінату у держвласність через небажання платити цей борг був поданий до Генпрокуратури ще урядом Тимошенко. В кінці грудня 2010 року Господарський суд Києва відмовив у його задоволенні. Станом на кінець квітня справа перебувала в окружному адміністративному суді Запоріжжя. Згідно з даними аудиту, сума боргу, яку доведеться відшкодовувати ЗАлКу у разі його програшу, складе 1,193 млрд. грн. (Близько $ 150 млн.).
Крім даного судового розгляду, є ще ряд моментів, які можна розглядати як спроби української влади натиснути на власників підприємства з метою змусити інвестувати в комбінат. Зокрема, запорізька природоохоронна прокурора з січня 2011 року судиться з ЗАлКом про стягнення з підприємства більше 27 млн. грн. за наднормативний викид забруднюючих речовин. Крім того, навесні 2011 року податкова адміністрація відмовила комбінату у відшкодуванні ПДВ на 238 млн. грн. і зажадала відкрити справу проти гендиректора, звинувачуючи його у завищенні сум податку, пред`явлених до відшкодування.
Проблема інвестицій з одного боку, і дифтарифу, з іншого, досі є (чи була до недавніх пір) предметом переговорів між українською владою та російськими власниками заводу. Так, у березні 2011 при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі Україна була створена робоча група на чолі з віце-прем`єром Андрієм Клюєвим. Вона повинна була в черговий раз розглянути питання доцільності введення дифтарифу для ЗАлКу. Підприємство, зі свого боку, повинно було подати свої пропозиції щодо введення дифтарифу. Як заявляли на комбінаті: `Нам сказали, що тариф може бути введений для` ЗАлКу `за умови виплати заборгованості по раніше виданим кредитом під устаткування для виробництва алюмінієвої фольги в розмірі близько $ 75 млн., плюс близько $ 150 млн. на запуск виробництва по її випуску , а також близько $ 200 млн. на реконструкцію електролізного виробництва `. Схоже, що переговори і на цей раз зайшли в глухий кут.
В цілому, виходить, що переговори власниками ЗАлКу з представниками влади нагадують `розмова сліпого з глухим`: у РУСАЛу пов`язують інвестиції в модернізацію з наданням дифтарифу, без якого виробництво все одно не зможе досягти бажаного рівня рентабельності. Низьку зацікавленість РУСАЛу в українському алюмінієвому комбінаті можна пояснити невеликими, в порівнянні з іншими активами корпорації, потужностями підприємства. Навіть у свої найкращі часи ЗАлК давав не більше 3% виплавленого компанією алюмінію. Українська влада, зі свого боку, виявляють небажання субсидувати підприємство, власники якого зарекомендували себе як не надійні інвестори. Крайнім в конфлікті, зрозуміло, виявився комбінат.
Олександра Трошина
http://www.rusmet.ru/
Виробництво алюмінію на Запорізькому алюмінієвому комбінаті зупинено
+380 44 237 XX XX +380 44 237 2567
Ідентифікатор: 8861
