Почнемо з сухої статистики. За даними World Steel Association (WSA), в квітні світове виробництво сталі склало більше 126,9 млн. т, що на 2,2% менше, ніж у попередньому місяці, коли, згідно уточненої інформації, було виплавлено 129,7 млн. т , але на 5,0% більше, ніж за той же період попереднього року. Рівень завантаження виробничих потужностей у світовій сталеливарній галузі збільшився у квітні до 82,8% проти березневих 81,9%.
Аналізуючи світ в цілому, можна прийти до висновку про те, що світова сталеливарна галузь повністю подолала проблеми 2008 року і продовжила поступальне зростання приблизно з тими ж темпами щорічно приросту, які були характерні для останніх десяти років. Але вірним це твердження буде лише частково. Сама по собі металургія дійсно основні проблеми значною мірою подолала. Хоча це характерно і не для всіх регіонів. Проблема в тому, що головним драйвером зростання залишається практично єдина країна Китай. Можна також відзначити досить бурхливе зростання виробництва сталі в Південній Кореї та Індії, але ці країни далеко не в тій мірі створюють погоду на світовому ринку сталі.
У той же час, найбільш тривожні сигнали приходять в металургію ззовні - від споживачів. Попит до сих пір залишається нестійким, в таких регіонах, як Близький Схід, які раніше були досить вагомими індикаторами зростання споживання сталі, незважаючи на їх відносно малий об`єм, попит на сталевий прокат має всплесковий характер. Періодично, у міру надходження обнадійливих сигналів з ринку, виробники перекатні продукції і трейдери різко кидаються в закупівлі, але протягом досить короткого часу поповнюють запаси (іноді з надлишком), і так само швидко відступають.
Взагалі кажучи, складається досить парадоксальна ситуація. Обсяги виробництва сталі у світі ростуть, ціни на металургійну сировину ростуть ще швидше, хоч і не тими темпами, які порадували б металургів, ціни на сталевий прокат. З формальної точки зору це мало б свідчити про те, що ринок перебуває в стані дефіциту. У стандартній ринковій логіці підвищений запит з боку споживачів змушує металургів різко нарощувати виробництво. Вони, відповідно, збільшують попит на залізорудну сировину, яка виявляється дефіцитним товаром, ціни на який зростають високими темпами. Наступна стадія - нарощування виробництва руди, збільшення її пропозиції, стабілізація цін.
Насправді ж ситуація формується зовсім за іншими принциповим законам. По-перше, що стосується зростання виробництва, то це, як ми відзначили - цілком локальна тенденція.
Погляньмо на неї з трохи іншої сторони (простіше кажучи, тимчасово виключимо з розгляду китайську металургійну галузь). Дійсно, сукупне світове виробництво сталі (виключаючи Китай) досягло докризового рівня. Однак чи є ця тенденція стійкою? Поки, відповідно до новин, які надходили з різних ринків, це не так. Цілком ймовірно, що найближчим часом нас може очікувати певний відкат із завойованих позицій, викликаний надто швидкими темпами приросту виробництва. Він, швидше за все, не буде значним - в межах однозначного кількості відсотків. Малоймовірно, що цей процес можна буде врегулювати за рахунок зниження цін. У поточному стані ринку компенсаційне зниження обсягів виплавки сталі видається більш обгрунтованим.
Крім того, останні дані з економічного зростання в Єврозоні, а також в США (у тому числі і різні індекси ділової активності) не дотягують до прогнозів, раніше роблять аналітики. Причин тому багато: як ми багато писали раніше, це, в першу чергу, боргова криза в Європі, який не тільки не розсмоктується, а й посилюється в міру, з одного боку, надання все більш масштабних кредитів проблемним країнам, з єдиною метою збереження єврозони хоча б у цілості, а з іншого боку, все менше в цих проблемних країнах бажання обслуговувати ці кредити у термін і виконувати покладені на них санаційні заходи. Проблемні країни готові з усе більш зростаючим завзяттям повністю перекласти відповідальність за повернення наданих кредитів на самих кредиторів. Як свідчить відомий анекдот - якщо ви винні комусь сто рублів, то це ваша проблема, а якщо мільйон - то це вже проблема вашого кредитора.
Друга не менш важлива причина - різко зростаюча інфляція, особливо у виробничій сфері. Це відбувається через бурхливе зростання цін на сировинні товари та енергоносії. На жаль, поки це практично єдиний практичний результат дворічної накачування дешевими грошима світової фінансової системи.
В результаті ми отримуємо досить дивну розкручувану спіраль ринку чорних металів. Найбільші виробники ЗРС різко піднімають ціни. Наскільки обгрунтованим є це підвищення? Наведемо лише один факт. Бразильська компанія Vale отримала рекордний (!) прибуток у першому кварталі поточного року. Чистий прибуток цієї однієї з найбільших сировинних компаній в світі склала 6,8 мільярда доларів. У порівнянні з аналогічним періодом попереднього року зростання цього показника склало 4,3 рази. Навіть прихильні до компанії аналітики передбачали, що прибуток за підсумками кварталу буде менше приблизно на мільярд доларів. При цьому виручка збільшилася Vale до 13,2 млрд дол (+145%).
У 2010 році компанія виробила 311 000-XX-XX Показати телефон+380 3110 00000 тонн залізної руди, причому в першому кварталі 2010 року зростання виробництва (у порівнянні з першим кварталом 2009 року) склав 43%. Звідси з досить великою очевидністю випливає, що вже в 2010 році компанія була далеко не збитковою.
Вимушено прийнявши зростання цін на основну сировину, металурги змушені всіма правдами і неправдами підвищувати ціни на власну продукцію. При цьому, як сказано вище, через зростання цін на інші види сировини, енергію та інше, триває процес інфляції витрат, негативно впливає на рентабельність металургійного виробництва. А світове виробництво сталі в цей момент - зростає. Таким чином, формується дещо спотворена картина реального світу.
І тут саме час плавно перевести розмову на обговорення китайської ситуації та китайського впливу на світову чорну металургію.
За китайським підприємствам сильно б`є зростання цін на залізну руду і коксівне вугілля. Тому китайські сталеливарні компанії намагаються боротися із зростанням витрат. Поки що це, в основному, `оральні інтервенції`. Зокрема, компанія Wuhan Iron and Steel Corp. (Wisco) заявила, що прогнозує зниження попиту на сталь в 2011 р.: на думку представників компанії, причинами такого зниження стануть зростаючі ціни на залізну руду, коксівне вугілля, електрику і (зростання собівартості), а також слабкий попит суміжних галузей, (зниження прибутку). Однак поки це можна розглядати лише як піарівський хід, оскільки в той же час компанія планує збільшити виробництво сталі в 2011 р. на 11% - до 18 млн т.
У квітні місяці Китай несподівано скоротив імпорт залізної руди на 11% в порівнянні з березнем поточного року. Відповідно до опублікованими даними, імпорт залізної руди в Китай в квітні склав 52,9 млн т, в той час як березневий імпорт становив 59,5 млн т. Варто, щоправда, відзначити, що зниження імпорту відбуваються на тлі того, що в першому кварталі поточного року Китай імпортував рекордні обсяги ЗРС - 177 млн т.
Що ж стосується країн БРІК, то зазначене нами раніше сталеливарне `розшарування` в групі залишається в силі і тільки збільшується. Китай та Індія ніби заперечують свій зв`язок з навколишнім світом, принаймні з його економічними проблемами. Цього разу в розгляд додана ще України, яка також є активним виробником і експортером сталі. На її прикладі добре видно, що стабільність індексу виробництва сталі в Росії і Бразилії це не тільки результат експорту, а й підтримка за рахунок внутрішнього споживання. Страждаюча дефіцитом енергоносіїв Україна, природно більш важко переживає наслідки кризи, не може дозволити собі такої масштабної підтримки внутрішнього попиту.
Спробуємо підвести деякі підсумки. Рік ще далеко до завершення, але вже приніс на сталеливарний ринок досить багато подій. Ми спостерігали досить потужне, хоч і швидкоплинне зростання, потім відкат. Ми побачили нову серію став вже звичним серіалу `Зростання цін на залізну руду`. Істинну адекватність цього зростання поточної ситуації ми зможемо оцінити трохи пізніше, швидше за все - за підсумками третього кварталу.
Поки ж для пам`яті зафіксуємо якусь нову реальність, що склалася в світовій сталеливарній галузі, щоб далі було від чого відштовхуватися і з чим порівнювати.
Це результат змін останніх шести років. Зміни, що й казати, серйозні. Правда поки ми можемо вважати, що або вже зараз, або в близькому майбутньому вдасться зафіксувати це співвідношення в пам`яті не тільки на кілька місяців, але й на кілька років. Передумови до цього є.
Що ж до характеристики ринку, то на поточний момент це точно не ринок покупця, швидше за все це і не ринок продавця. Це ринок постачальника сировини, на якому виграє тільки той, хто є або цим самим постачальником сировини, або сталеливарною компанією, яка одночасно (і по можливості на 100%) в стані забезпечувати себе сировиною прийнятної якості. Така парадигма сьогоднішнього ринку, і в найближчій перспективі вона, швидше за все, не зміниться.
Грінберг Вадим
http://www.rusmet.ru/
ua
ru
